Text

Нiч яка мiсячна (народний варіант оригінального вірша М. Старицького "Виклик") 
_Em        Em/G         B7 
Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
_H7         Em      B7 
Видно, хоч голки збирай,
_Em           Em/G       Am   Am/F# 
Вийди, коханая, працею зморена, 
_H7         Em     B7 
Хоч на хвилиночку в гай!
_Em       Em/G       Am      Am/F# 
Вийди, коханая, працею зморена,
_H7                  Em 
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядемо вкупочцi тут пiд калиною —
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срiбною хвилею
Стелеться полем туман.

Гай чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Он на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.

Небо незмiряне, всипане зорями, —
Що то за божа краса!
Перлами ясними ген пiд тополями
Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що нiженьки босiї
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — нi вiтру, нi хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Ти не лякайся, що можуть пiдслухати
Тиху розмову твою:
Нiчка поклала всiх, соном окутала, —
Анi шелесне в гаю.

Сплять вороги твої, знудженi працею, —
Нас не сполоха їх смiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля кохання — за грiх?