Text

 Am        
Їхав козак за Дунай,
 E
Сказав: "Дівчино, прощай!"
 Am
Ти, конику вороненький,
 E         Am
Неси та гуляй.

 C
Вийшла, ручки заломiвши
 G           E
И тяженько заплакавши.
 Am
Як ти мене покидаєш –
 E          Am
Тільки подумай!

Покидаю тебе Богу.
Сам я їду во дорогу,
Будь щаслива й здорова,
Голубка моя.

– Білих ручок не ламай,
Ясних очей не стирай,
Мене з війни зi славою
К собі ожидай!

– Наша служба – довг воїнський,
Треба менi їхать в військо,
Щоб границю боронивить
Од лютих врогів.

– І без тебе, друг сердечний,
Враг погибне лютий, дерзкий.
Ти ж на войну не їзжай
Мене не покинь!

Лучше б було, лучше б було не ходить,
Лучше б було, лучше б було не любить,
А ще краще, а ще краще та й не знать,
Чим тепер, чим тепер забувать.

Поки жив на світі буду!
Тебе серце не забуде,
А як згину на войнi,
Помолися обо мнi!

Свиснув козак на коня, –
Зоставайся, молода!
Як не згину, то вернуся
Через три года!

Лучше б було, лучше б було не ходить,
Лучше б було, лучше б було не любить,
А ще краще, а ще краще та й не знать,
Чим тепер, чим тепер забувать.

Їхав козак за Дунай,
Сказав: "Дівчино, прощай!"
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй.

Свиснув козак на коня, –
Зоставайся, молода!
Як не згину, то вернуся
Через три года!

Лучше б було, лучше б було не ходить,
Лучше б було, лучше б було не любить,
А ще краще, а ще краще та й не знать,
Чим тепер, чим тепер забувать.