Text

"Виклик" 
Нiч яка мiсячна (народний варіант оригінального вірша М. Старицького) 

 Em        Em/G         B7
Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
 B7      Em      B7
Видно, хоч голки збирай,
 Em       Em/G     Am    Am/F#
Вийди, коханая, працею зморена,
 B7                  Em      B7
Хоч на хвилиночку в гай!
 Em      Em/G      Am   Am/F#
Вийди, коханая, працею зморена,
 B7                  Em
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядемо вкупочцi тут пiд калиною —
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срiбною хвилею
Стелеться полем туман.

Гай чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Он на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.

Небо незмiряне, всипане зорями, —
Що то за божа краса!
Перлами ясними ген пiд тополями
Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що нiженьки босiї
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — нi вiтру, нi хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Ти не лякайся, що можуть пiдслухати
Тиху розмову твою:
Нiчка поклала всiх, соном окутала, —
Анi шелесне в гаю.

Сплять вороги твої, знудженi працею, —
Нас не сполоха їх смiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля кохання — за грiх